Актуальні проблеми розвитку креативності в сучасній школі, її реальне значення для життя людини. 3 типи завдань для розвитку креативності, які ви зможете використати вже сьогодні.
Чи ставляться в середній школі до розвитку креативності належним чином? Пригадайте, будь ласка, себе чи своїх дітей у дитячому садочку – ледь не щодня додому приносились малюнки, різні саморобки. Декілька разів на рік готувалися до вистав у садочку, на які могли прийти батьки. Але, на жаль, з переходом до середньої школи акцент на творчості стає менш відчутним.
Мова про те, що розширене вивчення точних, природничих наук, забирає час у творчих дисциплін. Ще декілька років у середній школі буде малювання та музика, але потім – акцент на «серйозних» дисциплінах.
Quo vadis?
Виходить, що з приходом до школи творчий потенціал дитини поступово зменшується, хоча від природи всі мають схильність до творення нового і прекрасного. Змінюються пріоритети і для вчителів, і для школярів. Фактично ми маємо ситуацію, коли діти виконують чужу волю, не маючи можливості відхилитися від заданого алгоритму. Всі ми добре розуміємо, чому так відбувається – контроль за учнем на уроці спрощується.
За твердженням психологів, через десять років трансформується світосприйняття суспільства, надто простими це не буде, тому варто готуватися до змін. На педагогах лежить завдання – навчити дитину сприймати ці зміни, адаптуватися до них. У цьому разі трансформація буде менш болючою. Як досягти такого результату?
Практикуйте креативний підхід для виконання звичних завдань. Навчайте по-новому, розвивайтесь. Викиньте старі конспекти та перейдіть до наочності чи ігрового процесу. Дозвольте дітям самим шукати цікаві рішення тривіальних задач. Хай вони помиляються на цьому шляху, у ваших силах направити їх у потрібному напрямку.
Творче розвинені діти можуть:
- Зрозуміти позицію практично кожного, з ким будуть спілкуватися.
- Критично мислити, шукати правду та першоджерела.
- Добре сприймати зміни та адаптуватися до нових умов.
- Шукати виходи з критичних чи проблемних ситуацій.
- Генерувати нові ідеї та успішно їх втілювати.
З огляду на сказане, може здатися, що у середньої школи фактично немає можливостей розвивати креативність в дитині. Це хибна думка, адже можна знайти творчий підхід у викладанні будь-якого предмету. У цій статті ми розглянемо можливості розвитку креативності на прикладі уроків з літератури, оскільки цей предмет поки що дає більше шляхів для цього.
Завдання з креативності на уроках літератури
Наведемо цитату Джорджа Короса, канадського педагога, автора низки книг, зокрема й «Інноваційне мислення». Він пише: «Творчість – це те, де ми починаємо мислити інакше, інновація – це те, де творчість оживає. Для мене важливо змусити учнів побачити себе як творців, бо реальне навчання починається тоді, коли вони самі творять щось». Погодьтесь, це вагомий аргумент для того, щоб почати запроваджувати інновації на уроках.
Запропонуйте школярам такі типи творчих робіт:
Цікавий критичний аналіз
Досить просто піти за старою схемою у процесі аналізу художнього твору. Алгоритм такого розбору міститься в усіх підручниках, його практична цінність у тому, що він дає загальне уявлення про твір. Але чи дає розуміння? Можливо, є сенс урізноманітнити процес аналізу твору.
Запропонуйте виконати аналіз твору у зручній формі (усній чи письмовій). Нехай дитина виходить за рамки, нехай говорить з позиції свого розуміння. Це гарантує краще запам’ятовування, допоможе учню зрозуміти, що твір багатогранний. І кожна з граней там, де він її побачив.
До вашої уваги типова схема аналізу драматургічного чи епічного твору:
- Короткі відомості про автора.
- Історія написання і видання твору.
- Життєва основа.
- Жанр.
- Конфлікт.
- Тема, ідея, проблематика твору.
- Композиція твору, конфлікт особливості сюжету, їхня роль у розкритті проблем.
- Значення позасюжетних елементів (епіграфи, авторські відступи, присвяти, назви тощо).
- Система образів, творення характерів.
- Мовостильова своєрідність твору.
- Підсумок (художня цінність твору, значення для процесу).
- Власна думка.
Спробуйте більш творчо підійти до цієї схеми, хай вона лишається базовою. Діти можуть асоціативно поєднувати усі ці пункти, досліджуючи причинно-наслідкові шляхи. Якщо учень пропонує свій варіант визначення ідеї чи проблеми, при цьому пояснює його, не поспішайте виправляти школяра, підводячи його під стандарт книги. Краще похвалити та за потреби пояснити власну позицію стосовно того чи іншого питання.
Ще цікавий підхід – використати компаративний аналіз, це актуально для вчителів і української, і зарубіжної літератури. Порівняти можна такі програмні твори:
- Ліна Костенко «Бузиновий цар» – Гете «Вільшаний король».
- Карпенко-Карий «Мартин Боруля» – Мольєр «Міщанин-шляхтич».
- Байки Леоніда Глібова та Івана Крилова.
- І. Котляревський «Енеїда” – Вергілій «Енеїда».
Можна йти ще далі та порівняти тексти та втілення в кіно чи театрі:
- «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського та фільм С. Параджанова.
- «Ромео і Джульєтта» Шекспіра: текст, вистава та один з фільмів.
Список орієнтовний, його можна продовжувати. Цінність такого підходу у можливості поглиблено вивчити твір, оцінити його положення у світовому літературному контексті.
Звісно, можна дати опорний конспект, але не обмежуйте свого слухача. Завдяки завданням цього типу кожен учень зможе побудувати власний логічний ланцюжок для запам’ятовування та розуміння твору.
Перепишіть фінал, продовжте книгу
Написання творів для більшості учнів ніколи не було легкою справою, а з початком епохи інтернету, ситуація стала ще гіршою. Дитині простіше знайти твір на задану тему в мережі, ніж написати щось самостійно. Хтось мириться з таким положенням (мовляв, щось принесли, то й добре), хтось категорично негативно до цього ставиться. Потурати цьому однозначно не варто, краще регулярно виконувати творчі завдання, які допоможуть розкритися.
У якості творчого завдання на контрольній роботі запропонуйте написати уявне продовження того чи іншого твору. Дайте інструмент, з яким дитина зрозуміє, що їй підвладно кардинально змінити світ книги (для початку).
Інколи трапляється, що класичні твори української чи зарубіжної літератури даються важко, особливо, якщо вони великі за обсягом. Після їх огляду у дітей лишається певний осад. Або інша ситуація – твір важкий через сумний фінал, складну проблему. Використайте завдання такого типу: “Уяви, що Голова “чорного трибуналу” у фіналі “Я (Романтика)” робить вибір не вбивати. Як складеться його доля після цього?”.
На жаль, як показує практика, діти часто не розуміють завдання, оскільки в них живе думка – автор написав твір, все, переробляти його не можна. Така несвобода формує вельми категоричну особистість, яка навіть не знає, що МОЖНА вийти за певні межі.
Уявіть себе на місці якогось героя
Подібні завдання можна давати з перших класів. Діти вже можуть поставити себе на місце казкового персонажа, зрозуміти хибність чи правильність його вчинків, зрозуміти для себе варто щось робити чи ні.
Подібне завдання для учнів середньої та старшої школи – це шанс висловитись устами іншої, абстрагованої особи. У підлітковому віці важливо, щоб тебе почули, але сміливості щось сказати не завжди вистачає. А ось можливість поставити себе на місце іншого та висловити думку його устами, є дуже цінним з психологічної та творчої точки зору.
Запропонуйте завдання такого типу: “Уявіть себе на місці героя новели М. Коцюбинського “Intermezzo”. Опиши свої відчуття, коли ти вперше вийшов у поле”.
Два останні завдання не лише допоможуть розвинути уяву та творчі здібності учня, а й покажуть рівень знань, адже без знання книги досить складно вигадати її продовження. Таким чином буде досягнуто одразу декілька результатів: закріплення матеріалу, розвиток творчості, поглиблене розуміння того чи іншого художнього світу.
Досить корисним вважається залучення ігрових моментів: вікторини, командні змагання а знання тої чи іншої теми. Але не забувайте, що не всі діти здатні розкритися у змаганні, інколи навпаки вони стають більше закритими. Використовуйте усі можливості – і командні, і індивідуальні, щоб кожен учень міг проявити себе.
Замість висновків
Наостанок хочеться сказати, що вчителю також необхідно розвивати свою креативність, щоб стати прикладом для своїх учнів. Розвиток інтелекту має йти поруч із розвитком творчих здібностей для виховання гармонійної особистості, яка зможе ходити крізь стіни, говорити з єдинорогом, пити чай на місяці разом з маленьким добрим тиранозавром, чиї лапки надто короткі, щоб тримати чашку (і байдуже, що це лише в уяві).
