• Традиційні українські імена та їх значення

  83 046

  621

  

  Ім’я – невід’ємна частина особистості, а говорячи про українську культуру слід додати, що воно також дає людині святого захисника, патрона, до якого можна звернутися у важку хвилину, чесноти якого треба наслідувати.

  Вибір імені залишається за батьками, саме тому їм слід обережно підійти до цього питання та заздалегідь підготувати варіанти, адже ім’я – це те, що людина буде чути багато разів кожного дня усе життя.

  Традиційними українськими іменами були імена святих або біблійних персонажів, що мали єврейське, латинське, грецьке походження, бо їх носили перші святі й мученики. Окрім того, в українській культурі трапляються імена скандинавського походження, які разом з собою принесли лицарі-варяги. Такі імена, наприклад, носили перші князі та їхні дружинники.

  Слов’янський фольклор також налічує багато імен дохристиянських божків чи імен просто складених із понять або прикмет, які батьки хотіли передати своїм дітям, бо вірили, що ім’я має магічну силу.

   

  Традиційні українські чоловічі імена та їх значення

  

• Адам – буквальне значення – людина виліплена із землі або глини (Євангеліє). Ім’я біблійного походження.
• Адріян – латинське чоловіче ім’я, що походить від імені Hadrianus утворене від римського родового прізвиська Hadrianus, що означає “той, хто родом з берегів Адріатичного моря”.
• Андрій – давньогрецьке ім’я, означає “мужній, хоробрий”.
• Антоній – походить від назви давньоримського роду Антоніїв (лат. Antonius).
• Анатолій – означає “схід сонця”, “схід”, “житель Анатолії”.
• Аскольд – скандинавське ім’я, що означає “золотий голос”.
• Афанасій – ім’я давньогрецького походження, означає “безсмертний”.
• Богдан – слов’янське чоловіче ім’я, означає “Богом даний”.
• Борис – походить від старослов’янського імені Борислав – “борець за славу”.
• Боян – українське і загальнослов’янське чоловіче ім’я, що означає “співець”, “оповідач”.
• Василь – ім’я має грецьке коріння, з’явилось в часи перських війн та на початку мало значення “перський цар, князь”.
• Валерій – має латинські корені, означає “здоровий”, “сильний”. У давньоримській міфології “Валеріус” був одним із епітетів бога Марса.
• Валеріан – походить від латинського Valerianus і означає “з роду Валеріів”.
• Віталій – латинського походження, означає життєвий, життєздатний, той що дає життя.
• Власій – давньоримського походження, означає “шепелявий”.
• Володимир – означає “той, хто володіє світом, прагне до договору, згоди”.
• Всеволод – слов’янське ім’я, буквально означає “володіти усім”.
• В’ячеслав – походить від давньоруських слів “вяче” – більше і “слав” – слава. В’ячеслав – “велика слава”, “найславніший”.
• Гліб – ім’я скандинавського походження, що означає “нащадок Бога”.
• Григорій – має грецьке походження та означає “уважний”, “зосереджений”.
• Дем’ян – грецького походження, означає “благодатний”.
• Данило – біблійне чоловіче ім’я, поширене в азіатських країнах, означає “Бог мій суддя”.
• Денис – слов’янське ім’я, що походить від грецького Діонісіос та означає “посвячений”,  “той, хто належить богу виноробства й веселощів Діонісу”.
• Дмитро – грецьке ім’я, що означає “присвячений Деметрі (богині землеробства і родючості)”.
• Ераст – грецького походження, означає “чарівний”, “милий”.
• Євген – з грецької мови перекладається як “благородний”, “знатний”.
• Євстахій – давньогрецьке значення імені Євстафій – “твердий”, “стійкий”.
• Єремія (Ярема) –  українське ім’я старослов’янського походження, пов’язане з іменем бога землі й родючості Ярила.
• Зеновій (Зиновій) – ім’я давньогрецького походження, в перекладі – “зевсова сила”.
• Зенон – ім’я давньогрецького походження, означає “подарунок Зевса”.
• Йосиф –  ім’я давньоєврейського походження, буквально означає “Бог примножить”, “додасться”.
• Іван –  українське чоловіче ім’я. Запозичене з єврейської мови за посередництвом грецької та церковнослов’янської. Означає “Яхве (Бог) змилостивився, помилував”.
• Ігор – ім’я запозичене з давньоскандинавского слова “Інгварр” (“Інг” – бог родючості, “Варр” – обачний, дбайливий). Інша версія, ім’я походить від давньоруського “Ін (ь) гвара” (охороняти ім’я Бога), що трактується як воїнство, сила, войовничий.
• Ігнатій (Гнат) –  Латинське ім’я, що має два значення — “вогненний” і “ненароджений”.
• Ілля – українська версія біблійного (староєврейського) імені Eliyahu. Значення імені: мій Бог – Бог істинний.
• Ізидор (Ісидор) – ім’я давньогрецького походження, значення – “дар богині Ісіди”.
• Іриней – давньогрецького походження, походить від слова “Іренос” (мирний). Один з епітетів Зевса.
• Климентій – ім’я трактується двояко: латинське ім’я, що означає “милостивий, поблажливий”, і грецьке ім’я, що означає “виноградна лоза”.
• Костянтин – раннє християнське ім’я, що в перекладі з латинської мови означає “стійкий, постійний”.
• Лев – українське чоловіче ім’я, яке має грецькі корені. Означає “цар звірів”, “лев”.
• Леонід – походження імені пов’язано з давньогрецьким ім’ям Леонідас, яке в перекладі означає “схожий на лева”, “син лева”.
• Любомир – ім’я слов’янського походження, що буквально означає “той, хто любить мир”.
• Максим –  ім’я латинського походження. У перекладі з латинської мови означає “найбільший, найвеличніший”.
• Маркіян – має латинське походження, означає “той, хто належить Марсу”, “присвячений Марсу”. Маркіян є одним з декількох імен, які присвячені культу римського бога Марса
• Марко – походить від латинського слова “маркус” – молоток. За іншою версією походить від імені римського бога Марса – бога війни, бога-покровителя стад і людей.
• Микита – ім’я грецького походження, що означає “переможець”, “перемога”.
• Микола – ім’я походить від давньогрецького “Ніколаос”, що перекладають як “переможець народів”.
• Мирон – грецького походження, перекладається як “миро”, “запашна смола”, “той, хто виливає миро”, “запашний”.
• Мирослав – старовинне слов’янське ім’я, яке означає “славний світом” “той, що прославляє світ”.
• Михайло – українське ім’я єврейського походження, що означає “Той, хто подібний до Бога”, “Хто як Бог?” або “Хто подібний до Бога?” в значенні — “ніхто не рівний Богу”.
• Нестор – грецьке ім’я, що означає “той, що повернувся додому”.
• Никифор – ім’я грецького походження, що означає “той, що приносить перемогу”.
• Олег – одне з дохристиянських імен, що має скандинавське походження, означає “священний”, “той, що присвячений богам”.
• Олександр –  українське ім’я грецького походження. В перекладі з давньогрецької означає “захисник людей”.
• Олесь –  українське ім’я, за походженням – зменшена форма імені Олександр, що стала самостійним ім’ям.
• Олексій –  ім’я грецького походження. Давньогрецьке значення імені Олексій пов’язане зі словами “захищати”, “запобігати”, “відбивати”.
• Омелян – українське ім’я та прізвище. У перекладі з давньогрецької мови означає “той, що лестить”, “приємний у слові”.
• Орест – ім’я Орест має грецьке походження й означає “горець”, “дикун”.
• Пилип – Грецьке ім’я, яке означає “той, що любить коней”.
• Павло – християнське ім’я грецького походження, що означає “скромний”, “малий”​
  Петро – походить від давньогрецького слова “петра” – камінь, скеля, стрімчак, кам’яна брила.
• Радослав – українське ім’я, що означає “радіти славі” або “радити (допомагати, сприяти) славі”.
• Роман – Ім’я трактується двояко: латинське ім’я, що означає “римський, римлянин”, або грецьке ім’я, що означає “сильний, міцний”.
• Ростислав – українське ім’я, що означає “той, чия слава росте”.
• Сава – Арамійське ім’я, що означає “старець”.
• Святослав –ім’я має слов’янське коріння. Походження імені Святослав пов’язано зі слов’янськими словами “свята” і “слава”. Його давали дітям, які народились у сім’ях, які принесли своєму народові успіх, славу, світ.
• Севастіян –Грецьке ім’я, що означає “священний, шанований”.
• Северин – ім’я латинського походження. Походить від лат. severus — строгий, суворий, міцний.
• Семен – давньоєврейське ім’я, що означає “почутий Богом у молитві”.
• Сергій –  ім’я походить від давньоримського родового імені Sergius. Не має однозначного трактування. Імовірно, ім’я має зв’язок із словами “servus” – “служитель”, або від “servi Dei” – служитель бога (маються на увазі давньоримські божества).
• Степан –  ім’я походить із грецької мови. Перекладається як вінок або діадема – традиційний атрибут богині Гери.
• Тадей – ім’я є єврейським варіантом грецького імені Теодор, що означає “дар Бога”.
• Тарас –  в перекладі з грецької означає “той, що бентежить ворога”, “той, хто навіює метушню”.
• Теодор – ім’я утворилося від грецьких слів “теос” – “Бог” і “доріс” – “подарунок”, тому його перекладають як “дар Божий”, “посланець Бога”.
• Теофіль – ім’я грецького походження. Значення – “улюбленець Бога”.
• Юліян –  ім’я грецького походження, означає “сонячний”.
• Юрій – ім’я грецького походження, означає “землероб”.
• Юстин – ім’я латинського походження, означає “справедливий” (iustus – “справедливий, чесний, правдивий, порядний”).
• Яків – давньоєврейське ім’я, що означає “п’ята”. За біблійною легендою, Яків під час народження схопив свого брата за п’яту, щоб не відстати.
• Ярополк – традиційне слов’янське ім’я. Частка “Яро” означає “весна, або сонце”, а частка “полк” означає “половина, частина чогось”. Ярополк відповідно – частина сонця або весни. Ім’я давали переважно тому, хто народився у весняний період.
• Ярослав – давнє слов’янське ім’я, що означає “відчайдушний у своїй славі”.

 

Традиційні українські жіночі імена та їх значення

• Агафія – грецьке ім’я, що означає “добра, хороша”.
• Акилина – ім’я латинського походження, означає “орлиця”.
• Анастасія –  жіночий варіант грецького чоловічого імені Анастасій (Анастас). Значення: повернута до життя, відроджена, воскресла, повстала, відроджена до життя.
• Анісія (Онися) – давньогрецького походження, означає “виконавча”.
• Анна (Ганна) – ім’я має давньоєврейське походження й означає “благодать”.
• Антоніна – ім’я бере початок від давньоримської династії Антоніїв, означає “та, що вступає в бій”, “та, що протистоїть”, “гідна похвали”, “противник”.
• Арета – ім’я грецького походження, що належало богині мужності.
• Богдана – Старовинне слов’янське ім’я, що означає “дана Богом”.
• Божена – ім’я має слов’янське походження. Божена перекладається як “божа”, “обдарована богом” або ж “благословенна”.
• Варвара – грецьке ім’я, що означає “чужоземна, жорстока”.
• Віра – українське ім’я, походить зі старослов’янської мови, де з’явилось як калька грецького імені “Пістіс”.
• Дарія – перське ім’я, що означає “володіє”, “та, що перемагає”.
• Єва – єврейське ім’я, що означає “життя”.
• Євгенія – грецьке ім’я, що означає “благородна”.
• Євдокія – ім’я грецького походження. Жіночий відповідник чоловічого імені Євдоким. Походить від слова εὐδοκία – благовоління (за іншим тлумаченням – “добра слава”).
• Євстахія – ім’я давньогрецького походження, значення – “тверда”, “стійка”.
• Зінаїда – ім’я грецького походження, означає “божественна дочка”, “та, що належить Зевсу”, “турботлива”.
• Зореслава – старовинне слов’янське ім’я, що походить від двох слів “зоря” та “слава”.
• Зоряна – українське ім’я давньослов’янського походження. Було поширене у часи до хрещення Східної Європи, потім вийшло з ужитку, але у XX ст. знову набуло популярності
• Зоя – ім’я давньогрецького походження, Зоя означає “життя”.
• Іванна –  українське ім’я. Походить від єврейського імені Йоганнан, що означає “Бог милостивий”. Запозичене до української через грецьку мову.
• Ірина – ім’я грецького походження, походить від імені богині мирного життя у давньогрецькій міфології Ейрени. Означає “мир”, “морська тиша”, “спокі”.
• Катерина – грецьке ім’я, що означає “чиста, непорочна”.
• Костантина – жіноча форма латинського імені Костантин. Означає “постійна”.
• Ксенія – ім’я грецького походження, означає “гостинна”. Походить від імен Оксана, Аксінья.
• Лада – старовинне слов’янське ім’я, що означає “мила, досконала”.
• Лариса – походить від назви грецького міста Лариса. З грецької мови “чайка”. У грецькій міфології Ларисою звали фессалійську німфу, внучку Посейдона і сестру Кірени.
• Лідія – грецьке ім’я, що означає “жителька Лідії (міста у Малій Азії – прим. Козакоріум)”.
• Любов – дослівний переклад грецького імені “Агапе”, тобто любов.
• Любомира -“ слов’янське ім’я, утворене двома словами: “любов” і “мир”.
• Людмила – старовинне слов’янське ім’я, що означає “мила людям”.
• Марія – давньоєврейське ім’я, має кілька значень: “гірка”, “кохана”, “бажана”, “уперта” або “пані”.
• Марта – арамійське ім’я, що означає “господиня, наставниця”.
• Меланія – грецьке ім’я, що означає “чорна, похмура, жорстока”.
• Мирослава – має слов’янські корені і є жіночою формою чоловічого імені Мирослав, що складається з двох слів “мир” і “слав, прославляй”.
• Мотрона – латинське ім’я, що означає “знатна жінка”, “поважна дама”.
• Надія – християнське ім’я, запозичене з грецької мови, є перекладом імені “Ельпіс”.
• Наталія – ім’я латинського походження, що означає рідна.
• Ніна – грецьке ім’я, що означає “пані, мешканка ассирійського міста Нін”.
• Олександра – давньогрецьке ім’я, що в перекладі означає “захисниця”.
• Олена – давньогрецьке ім’я, що означає “обрана”, “світла”. У грецькій міфології – найвродливіша з жінок.
• Ольга – ім’я скандинавського походження, що означає “свята”.
• Параскевія – християнське ім’я. Походить від грец. Παρασκευή – “очікування”, а також “переддень суботнього свята”, “п’ятниця”.
• Пелагія – Ім’я має давньогрецькі корені і означає “морська”.
• Радослава – старослов’янське ім’я, що складається з двох слів “Радість” та “Слава”. Означає “та, що радіє славі”.
• Роксана – арабське ім’я, що означає “божественне світло”.
• Роксоляна – українське ім’я, що значить “жінка з племені роксоланів”. У середні віки в турецьких та європейських документах терміном “роксолани”, “Роксоланія” називали Україну та вихідців з неї.
• Романа – Ім’я трактується двояко: латинське ім’я, що означає “римська, римлянка”, або грецьке ім’я, що означає “сильна, міцна”.
• Рута – єврейське ім’я, що означає “подруга” або “рудувата”.
• Соломія – походить від давньоєврейського слова “salom”, що в перекладі означає “мир”. Також для порівняння: Соломон, буквально мирний, та відоме арабське привітання ас-саляму алейкум, тобто “мир вам”.
• Софія – давньогрецьке ім’я, що в перекладі означає “мудрість”.
• Стефанія – ім’я має грецьке коріння і є спорідненим до слова “Стефанос”, яке означає “корона”, “увінчаний”.
• Тамара – ім’я має фінікійське походження та буквально перекладається, як “пальма”.
• Таїса – ім’я грецького походження. Значення неясне: можливо, означає “присвячена богині Ісіді”.
• Теодора – жіноча форма чоловічого імені Теодор. Ім’я утворилося від грецьких слів “теос” – “Бог” і “доріс” – “подарунок”, тому його перекладають як “дар Божий”, “посланниця Бога”.
• Тереса (Тереза) – має безліч варіантів походження, але більшість з них відносяться до грецького кореня “терезіс”, що означає “охорона” (можливо, тому ім’я Тереза іноді перекладають як “захисниця” або “мисливиця”).
• Тетяна – грецьке ім’я, що означає “засновниця, володарка”.
• Харитина – ім’я має грецьке походження та означає “та, що наповнена благодаттю”.
• Христина – має грецьке походження. В українську культуру ім’я було принесене з Візантії разом із християнством. Походження імені Христина пов’язане зі словами “присвячена Христу”, “християнка”.
• Юліана – походження імені Юліана латинське. Воно є жіночим варіантом чоловічого імені Юліан. Означає “сонячна”.
• Юстина  – походить від латинського слова, що означає “справедлива”. У Древній Русі вживався інший варіант імені – Устина, Устинія.
• Ярослава – давнє слов’янське ім’я, що є жіночим варіантом імені Ярослав. Буквально означає “відчайдушна у своїй славі”.

Джерело: kozakorium.com

Фразеологізми

Як кіт наплакав? Ні, маємо велику, дуже цікаву підбірку фразеологізмів. Запам'ятовуйте та вживайте! А істинні поціновувачі можуть завантажити цілий словничок фразеологізмів:

СЛОВНИЧОК ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

1. Крутити хвостом – вдаватися до нечесних вчинків.

2. Крутитися, як білка в колесі – бути постійно зайнятим.

3. Стріляний горобець – про людину, яка багато зазнала у житті.

4. Пекти раків – червоніти від сорому.

5. Знати  на зубок

Знати, де раки зимують

Знати як облупленого

Знати як своїх п’ять пальців

6. Душі не чути – самовіддано любити.

7. Підсунути свиню – зробити неприємність.

8. Бігати як курка з яйцем – приділяти незаслужену увагу.

9. Укрутити хвоста – приборкати, домогтися послуху.

10. Ходити іменником

Ходити  в шорах

Ходити на поводку

Ходити по миру

11. Аби з рук – через пень  колоду.

12. Ламаний гріш – нікуди не годиться.

13. У рот води набрати – ні пари з уст

14. Поставити крапку – здати в архів.

15. Стояти  на смерть

Стояти горою

Стояти над душею

16. Пашіти вогнем – Пекти раків.

17. Показати очі – вистромляти носа.

18. Попасти на слизьке – Влипнути як муха в мед.

19. Приставати реп’яхом – наступати на горло.

20. На вітер кидати

Камінчик в горло кидати

Слів на вітер не кидати

Тінь кидати кидати

21. Верати нісенітницю – говорити беззмістовно.

22. Ридма ридати – захлинатися від плачу.

23. Не покладати рук – працювати багато й старанно.

24. Наливатися кров’ю – червоніти від злості, напруження.

25. Високо НЕСТИ голову.

НЕСТИ ахінею.

Ледве ноги НЕСТИ.

НЕСТИ тяжкий хрест.

26. Дісталося на горіхи – мати від кого-небудь покарання.

27. Загрібати жар чужими руками – привласнювати наслідки чужої праці.

28. З легким серцем – без роздумів, без тривоги.

29. Замилювати очі – обдурювати кого-небудь.

30. Стріляний птах – битий вовк.

31. Прикусити язика – води в рот набрати.

32. Мокре місце залишилося – як корова язиком злизала.

33. Збитися з пуття – ступити на похилу стежку.

34. Проковтнути язика

Тримати язика за зубами

Язик без кісток

Висолопити язика

35. Позбавляти когось упевненості в собі – вибити з сідла.

36. Марно сподіватися повернути те, чого вже нема – Шукати вчорашнього дня.

37. Дозорієнтувати, заплутати кого-небудь – збити з пантелику.

38. Переводити розмову на щось інше – заговорювати зуби.

39. Уставляти клепку – напучувати.

40. Сісти на голову – знахабніти.

41. Чухати потилицю – задумуватися.

42.Уставляти палиці в колеса – заважати.

43. Без тижня день – недавно.

44. Вискочити на сухе – уникнути покарання.

45. Спуститися з небес на землю – сприймати дійсність за реальне.

46. У свою шкуру не потовпитися – бути дуже товстим.

47. Викладати карти – розповідати, нічого не приховуючи.

48. Відвести душу – довіритися.

49. Замазати рота – змусити замовкнути.

50. Кадити фіміам – вихваляти кого  – небудь.

51. бити лихом об землю – бути оптимістом.

52. Витрачати порох – докладати всіх зусиль для досягнення мети.

53. Дерти кирпу – триматися гордовито.

54. розуму не позичати – про розумну людину.

55. Продавати зуби – сміятися.

56. Витикати носа – з’являтися.

57. Два чоботи на одну ногу – бути схожим між собою світоглядом.

58. Немов з мармуру виструганий – величний.

59. Взяти голими руками – зробити нескладну справу.

60. Ускочити вище халяв – набратися неприємностей.

61. Ганяти вітер по світу – ледарювати.

62. Давати хропака – спати.

63. Вуха пухнуть – нестерпно

64. Брати за горлянку – вчепитися.

65. П’ята колона – зайва допомога.

66. Мастити п’яти салом – підлещуватися.

67. Вбивати в колодочки – підростати.

68. Заткнути за пояс – перевершити.

69. Вискочити на сухе – уникнути кари.

70. Зачепити за живе – дошкулити.

71. Вискалити зуби – сміятися.

72. Аж дим іде – інтенсивно.

73. Заливати за шкуру сала- дошкуляти комусь.

74. Копилити губу – пишатися.

75. Колоти очі – докоряти.

76. Викинути колінце – здійснити щось несподіване.

77. Яз за водою піти – зникнути безслідно.

78. Закрутити веремію – наробити крику.

79. Жувати жуйку – набридливо повторювати те саме.

80. Ламати слово – відмовлятися від сказаного.

81. Битий жак – досвідчений.

82. Важким духом дихати – гніватися.

Українська мова: складні слова разом, окремо та через дефіс

Складних слів в українській мові чимало. І складно їх запам'ятати. Спробуємо допомогти.

Написання складних слів разом та через дефіс

Складні іменники

Разом	Через дефіс
утворені за допомогою сполуч­ного голосного о, е: чорнозем, зорепад, водогін	утворені з двох іменників без сполуч­них голосних: купівля-продаж, інтер-нетп-магазин, Вовчик-Братпчик, хліб-сіль
першою частиною яких є слова авіа, аудіо, агро, відео, екстра, кіно, мокро, мікро, моно, радіо, супер, стерео тощо: авіарейс, відеорепортаж, макроекономіка, радіопередача, супершоу	з першою частиною віце-, екс-, лейб-, альфа-, бета- максі-, міні-, міді-, обер-: віце-ректор, екс-президент, максі-програма, міні-маркет
	назви одиниць виміру: тонно-кілометр, людино-день
першою частиною яких є дієсло­во у формі наказового способу: горицвіт, перекотиполе, пройдисвіт (але люби-мене)	назви посад, професій, спеціальностей: прем’єр-міністр, генерал-майор
першою частиною яких є числів­ник, записаний словом: п’ятикласник, сторіччя	прикладки, що стоять після пояснюва­ного іменника й виражають ознаку, яку можна передати прикметником: дівчина-красуня, хлопець-богатир, дуб-велетень (але красуня дівчина, богатир хлопець, велетень дуб)
з першою частиною niв-, напів-, полу-: пів’яблука, півогірка, напівавтомат, полумисок	прикладки — видові назви, які стоять перед пояснюваним словом: Дніпро-ріка, сон-трава, Ведмідь-гора
	власні назви з частиною niв-: niв-Києва, niв-Японії

Складні прикметники

Разом	Через дефіс
утворені від залежних між со­бою слів (між ними не можна вставити сполучника і): схід­нослов’янський (східні слов’яни), лівобережний (лівий берег), теплолюбний (любить тепло)	утворені від незалежних між собою слів (між ними можна вставити сполучник і): мовно-літературний (мовний і літера­турний), валютно-фінансовий (валютний і фінансовий)
до складу яких входять слова мало-, багато-, ново-, старо-, давньо-, нижньо-, верхньо- тощо: багатоканаль­ний, староукраїнський	назви відтінків кольору, смаку та поєдна-ня кольорів: темно-зелений, кисло-солоний, червоно-чорний (але жовтогаря­чий, червоногарячий, золотогарячий)
першою частиною яких є числівник, записаний словом: семиденний, двадцятирічний	першою частиною яких є числівник, записаний цифрами: 50-річний, 2-гігабайтний
	назви проміжних частин світу: південно-східний, північно-західний
	з першою частиною військово-, воєнно-: військово-спортивний, воєнно-стратегій-ний (але військовополонений, військовозо­бов’язаний — прикметники, що стали іменниками)

Зверніть увагу! Прикметники, утворені від складних іменників, пишуть­ся так, як відповідні іменники: лісостеп — лісостеповий, Івано-Франківськ — івано-франківський, але іванофранківець.

Треба відрізняти складні прикметники та словосполучення, утворені з прислівника та прикметника (дієприкметника): чітко окреслений, ціл­ком правильний (прислівник у таких випадках логічно наголошений і виступає членом речення).

Запам’ятайте: суспільно корисний, суспільно необхідний.

Слова з іншомовними префіксами інтер-, контр- пишуться разом: інтерконтинентальний, контрудар (алеконтр-адмірал).

Прислівники

Разом

Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: відни́ні, відтепе́р, дони́ні, дотепе́р, забага́то, задо́вго, зана́дто, набага́то, наві́чно, нада́лі, надо́вго, наза́вжди, назо́всім, на́скрізь, наспра́вді, повсю́ди, поде́куди, позавчо́ра, поза́торік, потро́ху, утри́чі. !!! Від цих прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишемо окремо: від сього́дні, до за́втра, на за́втра, на по́тім (не відклада́йте цього до за́втра, на за́втра, на по́тім), за бага́то, на бага́то (пор.: забага́то гуля́єш і за бага́то ро́ків упе́рше приї́хав, ста́ло набага́то ле́гше й зал на бага́то місць);

Складні прислівники, що виникли від сполучення прийменника з відмінковою формою іменника чи колишнього короткого прикметника або утворені за зразком таких прислівників: безпереста́нку, вбік, вве́чері, ввіч, вво́лю, вго́лос, вгорі́, вго́ру, вдень, взи́мку, взнаки́, відра́зу, вкрай, вку́пі, влад, влі́тку, внизу́, вночі́, восени́, впа́м’ятку, впень, впере́д, вплав, вплач, впо́перек, впо́ру, враз, вра́нці, вре́шті, врі́вень, врі́вні, вро́зкид, вро́зліт, вро́зсип, вро́зтіч, вряд, всере́дині, вслід, всмак, вщерть, дове́рху, дові́ку, довко́ла, дово́лі, догори́, додо́лу, додо́му, доку́пи, дони́зу, дотла́, доще́нту, за́між, за́мужем, за́очі, запанібра́та, запі́вніч, за́раз, заразо́м, за́світла, збо́ку, зве́рху, зві́ку, згори́, зду́ру, зза́ду, зіспо́ду, зни́зу, зо́зла, зо́кола, зра́зу, зра́нку, зре́штою, зро́ду, зсере́дини, на́бік, на́бір, наве́рх, наверху́, навесні́, нави́воріт, нави́літ, наві́дліг, навідрі́з, наві́к, наві́ки, на́віч, наго́ру (але на-гора́), надве́чір, надво́рі, на́дголодь, на́дзелень, надмі́р, надмі́ру, наза́д, наза́хват, наздо́гад, назу́стріч, нани́з, нанизу́, наоста́нок, наоста́нку, напа́м’ять, наперебі́й, напере́ваги, напере́д, наперекі́р, наперері́з, напівдоро́зі, напідпи́тку, напока́з, наполови́ну, напо́хваті, напри́клад, напро́весні, напроло́м, нара́з, наре́шті, на́рі́вні, наро́зхват, наси́лу, наспі́д, на́спіх, наспо́ді, насторо́жі, наяву́, о́бік, о́біч, одві́ку, опі́вдні, опі́вночі, о́пліч, підря́д, по́біч, поблизу́, пове́рх, пові́к, пово́лі, поза́ду, по́ночі, по́пліч, по́руч, по́ряд, посере́дині, поча́сти, скра́ю, спе́реду, споча́тку, убі́к, убрі́д, уве́чері, уві́ч, уго́лос, угорі́, уго́ру, уде́нь, узи́мку, узнаки́, укра́й, уку́пі, ула́д, улі́тку, уни́з, унизу́, уночі́, упе́нь, упере́д, упла́в, упла́ч, упо́перек, упо́ру, ура́нці, уре́шті, урі́вень, урі́вні, уро́зкид, уро́зліт, уро́зсип, уро́зтіч, уря́д, усере́дині, услі́д, усма́к, уши́р.

Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: відда́вна, воста́ннє, вручну́, до́гола́, допі́зна, зави́дна, за́молоду, за́ново, зви́сока, зга́рячу, зле́гка, злі́ва, зно́ву, зрі́дка, напе́вне, на́рівні, на́різно, нашвидку́, пома́лу, помале́ньку, потихе́ньку, спо́вна́, спро́ста, сп’я́ну;

Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: аби́куди, аби́як, аніскі́льки, анітеле́нь, анітро́хи, анічичи́рк, анія́к; деда́лі, деи́нде, де́коли, де́куди; чима́ло; щове́чора, щогоди́ни, щода́лі, щоде́нно, щодня́, щоду́ху, щомі́сяця, щомо́га, щонайбі́льше, щонайдо́вше, щонайду́жче, щонайкра́ще, щонайме́нше, щонайши́рше, щоно́чі, щопра́вда, щора́з, щора́зу, щоро́ку, щоси́ли, щохвили́ни (але: дарма́ що, по́ки що, ті́льки що, хіба́ що, чи що́); якомо́га, я́кось і яко́сь (з різними значеннями), якра́з, якнайбі́льше, якнайду́жче, якнайдо́вше.

Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдво́є, втро́є, вче́тверо та ин.; впе́рше, вдру́ге, втре́тє й под.; на́дво́є, на́тро́є, наче́тверо; удво́х, утрьо́х, учотирьо́х і т. д.; водно́, заодно́, пооди́нці, спе́ршу;

Складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічи́ю, втім, наві́що, на́що, передусі́м, почі́м, почо́му, але за ві́що;

Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників зі словом будь-якої частини мови: вдо́світа, вподо́вж, завбі́льшки, завгли́бшки, завдо́вжки, завто́вшки, завча́су, завши́ршки, знадво́ру, навздогі́н, на́взнак, навки́дьки, навко́ло, навкруги́, навкула́чки, навми́сне, навпаки́, навпере́йми, навпри́сядки, навпросте́ць, навря́д, на́вска́ч, на́вскіс, навскоси́, навспра́вжки, на́встіж, навтікача́, навздогі́н, наздогі́н, нао́сліп, напогото́ві, позавчо́ра, поза́торік, попідти́нню, спідло́ба;

Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босо́ніж, водно́сталь, ліво́руч, мимово́лі, мимої́здом, мимохі́дь, мимохі́ть, наса́мперед, натще́серце, нашвидку́ру́ч, оба́біч, обі́руч, очеви́дно, повсякча́с, право́руч, привселю́дно, самохі́ть, стрімголо́в, тимчасо́во, чимду́ж, чимра́з;

Складні прислівники

Окремо

Прислівникові сполуки, утворені з прийменника та іменника, прислівника, присудкового слова, якщо вони зазвичай зберігають своє лексичне значення, особливо коли перед іменником можливе означення: без ві́дома, без жа́лю́, без кінця́, без кінця́-кра́ю, без кра́ю, без ла́ду́, без лі́ку, без мети́, без на́міру, без пуття́, без слі́ду, без смаку́, без су́мніву, без уга́ву, без упи́ну, без че́рги, в за́тишку, в мі́ру, в нагоро́ду, в но́гу, в о́бмін, в обрі́з, в по́зику, в ці́лості, до бі́са, до вподо́би, до гу́рту, до ді́ла, до заги́ну, до запита́ння, до зарі́зу, до кра́ю, до кри́хти, до ладу́, до ли́ха, до лиця́, до мі́ри, до ноги́, до обі́ду, до оста́нку, до па́ри, до пня́, до поба́чення, до пори́, до пуття́, до ре́чі, до ре́шти, до смаку́, до сме́рти, до снаги́, до сього́дні, за годи́ни, за дня́, за кордо́н, (закордо́н — як іменник), за кордо́ном, за раху́нок, за сві́тла, з бо́лю, з-за кордо́ну, з кра́ю в край, з переля́ку, з ра́дости, з розго́ну, на бігу́, на бі́с, на вагу́, на ве́сну (але навесні́), на ви́бір, на видноті́, на ві́дчай, на відмі́нно, на віку́, на га́муз, на го́лову (але наго́лову розбити), на ди́во, на дозві́ллі, на жа́ль, на зло́, на зразо́к, на льоту́, на ми́ть, на ніщо́, на о́ко, на пору́ки, на поча́тку, на проща́ння, на ра́дість, на ра́дощах, на ру́ку, на самоті́, на світа́нку, на скаку́, на сла́ву, на сло́во, на сміх, на со́вість, на со́ром, на ходу́, на шко́ду, на ща́стя, над си́лу, не з руки́, ні на гріш, під бо́ком, під го́ру, під си́лу, по зако́ну, по змо́зі, по зна́ку́, по пра́вді, по си́лі, по со́вісті, по сусі́дству, по су́ті, по че́рзі, по щи́рості, у ви́гляді, уві сні́, у по́міч, у стокра́т, через си́лу, як слі́д, як тре́ба;

Словосполуки, що мають значення прислівників і складені з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників: від ра́нку до ве́чора, день у де́нь, з бо́ку на бі́к, з дня на де́нь, оди́н в оди́н, раз по́ раз, раз по ра́зу, раз у ра́з, рік у рі́к, час від ча́су;

Словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складені з угоджуваних з іменниками числівників, займенників: дру́гого дня, таки́м чи́ном, те́мної но́чі, тим ра́зом, тим ча́сом;

Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основно́му, в ці́ло́му;

Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по дво́є, по тро́є, по че́тверо тощо.

Прислівники

Через дефіс

Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та суфікса -ому або (-к)и: по-ба́тьківському, по-бойово́му, по-бра́тньому, по-господа́рському, по-и́ншому, по-коза́цькому, по-на́шому, по-сво́єму, по-сусі́дському, по-украї́нському, по-христия́нському; по-ба́тьківськи, по-брате́рськи, по-господа́рськи, по-лю́дськи, по-сусі́дськи, по-украї́нськи; також по-лати́ні.

Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-пе́рше, по-дру́ге, по-тре́тє;

Неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби́-то, бу́дь-де, бу́дь-коли́, бу́дь-куди́, де-не́будь, де́сь-то, ка́зна-де, ка́зна-коли́, коли́-будь, коли́-не́будь, куди́-будь, куди́-не́будь, та́к-то, хто́зна-як, як-не́будь, як-де́;

Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди́-годи́, десь-и́нде, десь-и́нколи, сяк-та́к;

Складні прислівники, утворені повторенням того самого слова чи основи: дале́ко-дале́ко, ле́две-ле́две, ось-о́сь або повторенням однакових слів (основ) зі вставленими між ними займенником що: будь-що-бу́дь, часткою не: де-не-де́, коли́-не-коли́, хоч-не-хо́ч, як-не-я́к, прийменниками на, о: всього́-на́-всього, пліч-о́-пліч.