«Многие дети используют тюремный жаргон, не только АУЕшники». Почему школьники матерятся

Если во время перемены я слышу сквернословие, то никогда не прохожу мимо. Я закрываю уши, присаживаюсь на пол и начинаю...

Опубликовано Мел. Про образование и воспитание детей Воскресенье, 20 декабря 2020 г.

Классическая литература в школе XXI века: почему дети её не понимают

«Я абсолютно искренне не понимаю, зачем подросткам читать русских классиков 19 века». Учитель — о программе по литературе и о том, почему её пора менять.

Опубликовано Мел. Про образование и воспитание детей Вторник, 1 декабря 2020 г.

• Традиційні українські імена та їх значення

  83 046

  621

  

  Ім’я – невід’ємна частина особистості, а говорячи про українську культуру слід додати, що воно також дає людині святого захисника, патрона, до якого можна звернутися у важку хвилину, чесноти якого треба наслідувати.

  Вибір імені залишається за батьками, саме тому їм слід обережно підійти до цього питання та заздалегідь підготувати варіанти, адже ім’я – це те, що людина буде чути багато разів кожного дня усе життя.

  Традиційними українськими іменами були імена святих або біблійних персонажів, що мали єврейське, латинське, грецьке походження, бо їх носили перші святі й мученики. Окрім того, в українській культурі трапляються імена скандинавського походження, які разом з собою принесли лицарі-варяги. Такі імена, наприклад, носили перші князі та їхні дружинники.

  Слов’янський фольклор також налічує багато імен дохристиянських божків чи імен просто складених із понять або прикмет, які батьки хотіли передати своїм дітям, бо вірили, що ім’я має магічну силу.

   

  Традиційні українські чоловічі імена та їх значення

  

• Адам – буквальне значення – людина виліплена із землі або глини (Євангеліє). Ім’я біблійного походження.
• Адріян – латинське чоловіче ім’я, що походить від імені Hadrianus утворене від римського родового прізвиська Hadrianus, що означає “той, хто родом з берегів Адріатичного моря”.
• Андрій – давньогрецьке ім’я, означає “мужній, хоробрий”.
• Антоній – походить від назви давньоримського роду Антоніїв (лат. Antonius).
• Анатолій – означає “схід сонця”, “схід”, “житель Анатолії”.
• Аскольд – скандинавське ім’я, що означає “золотий голос”.
• Афанасій – ім’я давньогрецького походження, означає “безсмертний”.
• Богдан – слов’янське чоловіче ім’я, означає “Богом даний”.
• Борис – походить від старослов’янського імені Борислав – “борець за славу”.
• Боян – українське і загальнослов’янське чоловіче ім’я, що означає “співець”, “оповідач”.
• Василь – ім’я має грецьке коріння, з’явилось в часи перських війн та на початку мало значення “перський цар, князь”.
• Валерій – має латинські корені, означає “здоровий”, “сильний”. У давньоримській міфології “Валеріус” був одним із епітетів бога Марса.
• Валеріан – походить від латинського Valerianus і означає “з роду Валеріів”.
• Віталій – латинського походження, означає життєвий, життєздатний, той що дає життя.
• Власій – давньоримського походження, означає “шепелявий”.
• Володимир – означає “той, хто володіє світом, прагне до договору, згоди”.
• Всеволод – слов’янське ім’я, буквально означає “володіти усім”.
• В’ячеслав – походить від давньоруських слів “вяче” – більше і “слав” – слава. В’ячеслав – “велика слава”, “найславніший”.
• Гліб – ім’я скандинавського походження, що означає “нащадок Бога”.
• Григорій – має грецьке походження та означає “уважний”, “зосереджений”.
• Дем’ян – грецького походження, означає “благодатний”.
• Данило – біблійне чоловіче ім’я, поширене в азіатських країнах, означає “Бог мій суддя”.
• Денис – слов’янське ім’я, що походить від грецького Діонісіос та означає “посвячений”,  “той, хто належить богу виноробства й веселощів Діонісу”.
• Дмитро – грецьке ім’я, що означає “присвячений Деметрі (богині землеробства і родючості)”.
• Ераст – грецького походження, означає “чарівний”, “милий”.
• Євген – з грецької мови перекладається як “благородний”, “знатний”.
• Євстахій – давньогрецьке значення імені Євстафій – “твердий”, “стійкий”.
• Єремія (Ярема) –  українське ім’я старослов’янського походження, пов’язане з іменем бога землі й родючості Ярила.
• Зеновій (Зиновій) – ім’я давньогрецького походження, в перекладі – “зевсова сила”.
• Зенон – ім’я давньогрецького походження, означає “подарунок Зевса”.
• Йосиф –  ім’я давньоєврейського походження, буквально означає “Бог примножить”, “додасться”.
• Іван –  українське чоловіче ім’я. Запозичене з єврейської мови за посередництвом грецької та церковнослов’янської. Означає “Яхве (Бог) змилостивився, помилував”.
• Ігор – ім’я запозичене з давньоскандинавского слова “Інгварр” (“Інг” – бог родючості, “Варр” – обачний, дбайливий). Інша версія, ім’я походить від давньоруського “Ін (ь) гвара” (охороняти ім’я Бога), що трактується як воїнство, сила, войовничий.
• Ігнатій (Гнат) –  Латинське ім’я, що має два значення — “вогненний” і “ненароджений”.
• Ілля – українська версія біблійного (староєврейського) імені Eliyahu. Значення імені: мій Бог – Бог істинний.
• Ізидор (Ісидор) – ім’я давньогрецького походження, значення – “дар богині Ісіди”.
• Іриней – давньогрецького походження, походить від слова “Іренос” (мирний). Один з епітетів Зевса.
• Климентій – ім’я трактується двояко: латинське ім’я, що означає “милостивий, поблажливий”, і грецьке ім’я, що означає “виноградна лоза”.
• Костянтин – раннє християнське ім’я, що в перекладі з латинської мови означає “стійкий, постійний”.
• Лев – українське чоловіче ім’я, яке має грецькі корені. Означає “цар звірів”, “лев”.
• Леонід – походження імені пов’язано з давньогрецьким ім’ям Леонідас, яке в перекладі означає “схожий на лева”, “син лева”.
• Любомир – ім’я слов’янського походження, що буквально означає “той, хто любить мир”.
• Максим –  ім’я латинського походження. У перекладі з латинської мови означає “найбільший, найвеличніший”.
• Маркіян – має латинське походження, означає “той, хто належить Марсу”, “присвячений Марсу”. Маркіян є одним з декількох імен, які присвячені культу римського бога Марса
• Марко – походить від латинського слова “маркус” – молоток. За іншою версією походить від імені римського бога Марса – бога війни, бога-покровителя стад і людей.
• Микита – ім’я грецького походження, що означає “переможець”, “перемога”.
• Микола – ім’я походить від давньогрецького “Ніколаос”, що перекладають як “переможець народів”.
• Мирон – грецького походження, перекладається як “миро”, “запашна смола”, “той, хто виливає миро”, “запашний”.
• Мирослав – старовинне слов’янське ім’я, яке означає “славний світом” “той, що прославляє світ”.
• Михайло – українське ім’я єврейського походження, що означає “Той, хто подібний до Бога”, “Хто як Бог?” або “Хто подібний до Бога?” в значенні — “ніхто не рівний Богу”.
• Нестор – грецьке ім’я, що означає “той, що повернувся додому”.
• Никифор – ім’я грецького походження, що означає “той, що приносить перемогу”.
• Олег – одне з дохристиянських імен, що має скандинавське походження, означає “священний”, “той, що присвячений богам”.
• Олександр –  українське ім’я грецького походження. В перекладі з давньогрецької означає “захисник людей”.
• Олесь –  українське ім’я, за походженням – зменшена форма імені Олександр, що стала самостійним ім’ям.
• Олексій –  ім’я грецького походження. Давньогрецьке значення імені Олексій пов’язане зі словами “захищати”, “запобігати”, “відбивати”.
• Омелян – українське ім’я та прізвище. У перекладі з давньогрецької мови означає “той, що лестить”, “приємний у слові”.
• Орест – ім’я Орест має грецьке походження й означає “горець”, “дикун”.
• Пилип – Грецьке ім’я, яке означає “той, що любить коней”.
• Павло – християнське ім’я грецького походження, що означає “скромний”, “малий”​
  Петро – походить від давньогрецького слова “петра” – камінь, скеля, стрімчак, кам’яна брила.
• Радослав – українське ім’я, що означає “радіти славі” або “радити (допомагати, сприяти) славі”.
• Роман – Ім’я трактується двояко: латинське ім’я, що означає “римський, римлянин”, або грецьке ім’я, що означає “сильний, міцний”.
• Ростислав – українське ім’я, що означає “той, чия слава росте”.
• Сава – Арамійське ім’я, що означає “старець”.
• Святослав –ім’я має слов’янське коріння. Походження імені Святослав пов’язано зі слов’янськими словами “свята” і “слава”. Його давали дітям, які народились у сім’ях, які принесли своєму народові успіх, славу, світ.
• Севастіян –Грецьке ім’я, що означає “священний, шанований”.
• Северин – ім’я латинського походження. Походить від лат. severus — строгий, суворий, міцний.
• Семен – давньоєврейське ім’я, що означає “почутий Богом у молитві”.
• Сергій –  ім’я походить від давньоримського родового імені Sergius. Не має однозначного трактування. Імовірно, ім’я має зв’язок із словами “servus” – “служитель”, або від “servi Dei” – служитель бога (маються на увазі давньоримські божества).
• Степан –  ім’я походить із грецької мови. Перекладається як вінок або діадема – традиційний атрибут богині Гери.
• Тадей – ім’я є єврейським варіантом грецького імені Теодор, що означає “дар Бога”.
• Тарас –  в перекладі з грецької означає “той, що бентежить ворога”, “той, хто навіює метушню”.
• Теодор – ім’я утворилося від грецьких слів “теос” – “Бог” і “доріс” – “подарунок”, тому його перекладають як “дар Божий”, “посланець Бога”.
• Теофіль – ім’я грецького походження. Значення – “улюбленець Бога”.
• Юліян –  ім’я грецького походження, означає “сонячний”.
• Юрій – ім’я грецького походження, означає “землероб”.
• Юстин – ім’я латинського походження, означає “справедливий” (iustus – “справедливий, чесний, правдивий, порядний”).
• Яків – давньоєврейське ім’я, що означає “п’ята”. За біблійною легендою, Яків під час народження схопив свого брата за п’яту, щоб не відстати.
• Ярополк – традиційне слов’янське ім’я. Частка “Яро” означає “весна, або сонце”, а частка “полк” означає “половина, частина чогось”. Ярополк відповідно – частина сонця або весни. Ім’я давали переважно тому, хто народився у весняний період.
• Ярослав – давнє слов’янське ім’я, що означає “відчайдушний у своїй славі”.

 

Традиційні українські жіночі імена та їх значення

• Агафія – грецьке ім’я, що означає “добра, хороша”.
• Акилина – ім’я латинського походження, означає “орлиця”.
• Анастасія –  жіночий варіант грецького чоловічого імені Анастасій (Анастас). Значення: повернута до життя, відроджена, воскресла, повстала, відроджена до життя.
• Анісія (Онися) – давньогрецького походження, означає “виконавча”.
• Анна (Ганна) – ім’я має давньоєврейське походження й означає “благодать”.
• Антоніна – ім’я бере початок від давньоримської династії Антоніїв, означає “та, що вступає в бій”, “та, що протистоїть”, “гідна похвали”, “противник”.
• Арета – ім’я грецького походження, що належало богині мужності.
• Богдана – Старовинне слов’янське ім’я, що означає “дана Богом”.
• Божена – ім’я має слов’янське походження. Божена перекладається як “божа”, “обдарована богом” або ж “благословенна”.
• Варвара – грецьке ім’я, що означає “чужоземна, жорстока”.
• Віра – українське ім’я, походить зі старослов’янської мови, де з’явилось як калька грецького імені “Пістіс”.
• Дарія – перське ім’я, що означає “володіє”, “та, що перемагає”.
• Єва – єврейське ім’я, що означає “життя”.
• Євгенія – грецьке ім’я, що означає “благородна”.
• Євдокія – ім’я грецького походження. Жіночий відповідник чоловічого імені Євдоким. Походить від слова εὐδοκία – благовоління (за іншим тлумаченням – “добра слава”).
• Євстахія – ім’я давньогрецького походження, значення – “тверда”, “стійка”.
• Зінаїда – ім’я грецького походження, означає “божественна дочка”, “та, що належить Зевсу”, “турботлива”.
• Зореслава – старовинне слов’янське ім’я, що походить від двох слів “зоря” та “слава”.
• Зоряна – українське ім’я давньослов’янського походження. Було поширене у часи до хрещення Східної Європи, потім вийшло з ужитку, але у XX ст. знову набуло популярності
• Зоя – ім’я давньогрецького походження, Зоя означає “життя”.
• Іванна –  українське ім’я. Походить від єврейського імені Йоганнан, що означає “Бог милостивий”. Запозичене до української через грецьку мову.
• Ірина – ім’я грецького походження, походить від імені богині мирного життя у давньогрецькій міфології Ейрени. Означає “мир”, “морська тиша”, “спокі”.
• Катерина – грецьке ім’я, що означає “чиста, непорочна”.
• Костантина – жіноча форма латинського імені Костантин. Означає “постійна”.
• Ксенія – ім’я грецького походження, означає “гостинна”. Походить від імен Оксана, Аксінья.
• Лада – старовинне слов’янське ім’я, що означає “мила, досконала”.
• Лариса – походить від назви грецького міста Лариса. З грецької мови “чайка”. У грецькій міфології Ларисою звали фессалійську німфу, внучку Посейдона і сестру Кірени.
• Лідія – грецьке ім’я, що означає “жителька Лідії (міста у Малій Азії – прим. Козакоріум)”.
• Любов – дослівний переклад грецького імені “Агапе”, тобто любов.
• Любомира -“ слов’янське ім’я, утворене двома словами: “любов” і “мир”.
• Людмила – старовинне слов’янське ім’я, що означає “мила людям”.
• Марія – давньоєврейське ім’я, має кілька значень: “гірка”, “кохана”, “бажана”, “уперта” або “пані”.
• Марта – арамійське ім’я, що означає “господиня, наставниця”.
• Меланія – грецьке ім’я, що означає “чорна, похмура, жорстока”.
• Мирослава – має слов’янські корені і є жіночою формою чоловічого імені Мирослав, що складається з двох слів “мир” і “слав, прославляй”.
• Мотрона – латинське ім’я, що означає “знатна жінка”, “поважна дама”.
• Надія – християнське ім’я, запозичене з грецької мови, є перекладом імені “Ельпіс”.
• Наталія – ім’я латинського походження, що означає рідна.
• Ніна – грецьке ім’я, що означає “пані, мешканка ассирійського міста Нін”.
• Олександра – давньогрецьке ім’я, що в перекладі означає “захисниця”.
• Олена – давньогрецьке ім’я, що означає “обрана”, “світла”. У грецькій міфології – найвродливіша з жінок.
• Ольга – ім’я скандинавського походження, що означає “свята”.
• Параскевія – християнське ім’я. Походить від грец. Παρασκευή – “очікування”, а також “переддень суботнього свята”, “п’ятниця”.
• Пелагія – Ім’я має давньогрецькі корені і означає “морська”.
• Радослава – старослов’янське ім’я, що складається з двох слів “Радість” та “Слава”. Означає “та, що радіє славі”.
• Роксана – арабське ім’я, що означає “божественне світло”.
• Роксоляна – українське ім’я, що значить “жінка з племені роксоланів”. У середні віки в турецьких та європейських документах терміном “роксолани”, “Роксоланія” називали Україну та вихідців з неї.
• Романа – Ім’я трактується двояко: латинське ім’я, що означає “римська, римлянка”, або грецьке ім’я, що означає “сильна, міцна”.
• Рута – єврейське ім’я, що означає “подруга” або “рудувата”.
• Соломія – походить від давньоєврейського слова “salom”, що в перекладі означає “мир”. Також для порівняння: Соломон, буквально мирний, та відоме арабське привітання ас-саляму алейкум, тобто “мир вам”.
• Софія – давньогрецьке ім’я, що в перекладі означає “мудрість”.
• Стефанія – ім’я має грецьке коріння і є спорідненим до слова “Стефанос”, яке означає “корона”, “увінчаний”.
• Тамара – ім’я має фінікійське походження та буквально перекладається, як “пальма”.
• Таїса – ім’я грецького походження. Значення неясне: можливо, означає “присвячена богині Ісіді”.
• Теодора – жіноча форма чоловічого імені Теодор. Ім’я утворилося від грецьких слів “теос” – “Бог” і “доріс” – “подарунок”, тому його перекладають як “дар Божий”, “посланниця Бога”.
• Тереса (Тереза) – має безліч варіантів походження, але більшість з них відносяться до грецького кореня “терезіс”, що означає “охорона” (можливо, тому ім’я Тереза іноді перекладають як “захисниця” або “мисливиця”).
• Тетяна – грецьке ім’я, що означає “засновниця, володарка”.
• Харитина – ім’я має грецьке походження та означає “та, що наповнена благодаттю”.
• Христина – має грецьке походження. В українську культуру ім’я було принесене з Візантії разом із християнством. Походження імені Христина пов’язане зі словами “присвячена Христу”, “християнка”.
• Юліана – походження імені Юліана латинське. Воно є жіночим варіантом чоловічого імені Юліан. Означає “сонячна”.
• Юстина  – походить від латинського слова, що означає “справедлива”. У Древній Русі вживався інший варіант імені – Устина, Устинія.
• Ярослава – давнє слов’янське ім’я, що є жіночим варіантом імені Ярослав. Буквально означає “відчайдушна у своїй славі”.

Джерело: kozakorium.com

эмоции как отражение культуры

Как мы чувствуем: эмоции как отражение культуры

Способность говорить членораздельно появилась у предков современного человека примерно 1,7−2 миллиона лет назад. И с тех пор мы не замолкаем, выражая свои мысли, идеи, чувства и, конечно же, эмоции.Люди могут похвастаться действительно богатым набором слов, выражающих то, что мы чувствуем, и они крайне разнообразны. Вспомните, например, виральные подборки слов, которые «есть в каком-то другом, но нет в русском языке».Скажем, шведское риэсфебер (resfeber), которое обозначает беспокойство перед поездкой. Или финское меотохапия (myötähäpeä) — то самое чувство, когда глупый поступок совершает другой, а стыдно именно вам. А еще есть, например, аумбук (awumbuk) — слово, которое говорят коренные жители гор Байнинг из Папуа — Новой Гвинеи, чтобы описать социальное «похмелье». Да, то самое чувство насыщенности обществом, которое оставляет людей немотивированными и вялыми в течение нескольких дней после отъезда утомительных гостей.Всех этих слов, действительно, в русском языке не существует — однако кто поспорит, что есть аналогичные состояния? А еще практически во всех языках мира есть свои слова для выражения базовых эмоций: страха, гнева, любви.Так как же соотносится с культурными границами то, как мы испытываем эмоции?Имеют ли человеческие эмоции универсальные корни, или они различаются в разных культурах? Вопросы эти далеко не новы. Даже больше: на заре научных исследований предполагалось, что точно так же, как основные цвета дают начало всем остальным оттенкам, существует и основной набор первичных эмоций, из которых возникли все другие чувства.А затем оказалось, что в английском языке радуга состоит из 6 цветов вместо 7 в русском, да и с эмоциями дела обстоят не так уж и просто…Я вас не понимаюНо вернемся к Папуа — Новой Гвинее. В уже довольно далеких 1970-х годах исследователи сообщили, что люди из изолированной культурной группы на этой территории смогли правильно определить эмоциональные выражения на сфотографированных лицах людей с Запада со скоростью, превышающей вероятность. Заявление произвело фурор в научных кругах, и столь феноменальное «распознавание лиц» было воспринято как доказательство того, что люди во всем мире понимают эмоции одинаково.Однако совместная работа ученых в различных областях — психологии, нейробиологии и антропологии — со временем показала, что наше культурное воспитание может в значительной степени повлиять на то, как люди выражают и испытывают эмоции.Так, исследованием вопроса общих человеческих эмоций занимались, например, представители университета Chapel Hill в Северной Каролине (США). Объединив усилия с коллегами из Института естествознания Макса Планка в Йене (Германия), они выявили значительную изменчивость в способе выражения эмоций в устной форме. ❓Их работа, одно из крупнейших исследований межкультурного эмоционального выражения на сегодняшний день, была основана на данных из словарного запаса 2474 мировых языков.Чтобы исследовать изменчивость в выражении эмоций, исследователи использовали вычислительные инструменты для создания обширной базы данных лингвистических случаев, когда одно слово имеет несколько значений. Как, например, слово «рука» в русском языке, которое может обозначать как непосредственно ладонь, так и всю конечность от плеча до кончиков пальцев. Или слово «funny» в английском, что может означать и «смешной», и «странный» одновременно.Затем команда использовала эту базу данных для создания сетей слов, объединенных воедино, среди 20 языковых семей, чтобы таким образом сравнить эмоциональный словарь человечества. Исследование выявило значительные различия в концептуализации эмоций в разных культурах: вариаций в них оказалось в три раза больше, чем в терминах, используемых для описания цвета.Например, в некоторых языках слово «неожиданность» обычно объединяется со словами, связанными со страхом, в то время как в других языках та же концепция сочетается с более приятными состояниями, такими как счастье.Интересным и немного неожиданным стало и то, что некоторые австронезийские языки сочетали в себе концепцию любви, типично положительную эмоцию, с жалостью — типично отрицательным чувством.На лице написаноА что с мимикой? Несмотря на различия в лингвистическом выражении эмоций, эмоциональные выражения лица изначально универсальны, однако со временем становятся культурно дифференцированными.Чтобы подтвердить эту догадку, команда исследователя Дэвида Мацумото изучила тысячи фотографий, сделанных на Олимпийских играх в Афинах в 2004 году сразу после окончания матчей. Исследователей особенно интересовало, как быстро менялись (и изменялись ли вообще) изначальные эмоции на лицах людей после победы или поражения их любимчиков.Результаты показали, что культурные различия, действительно, есть. Так, спортсмены из коллективистских культур, таких как Китай, склонны маскировать свое эмоциональное выражение лица в большей степени, чем спортсмены из индивидуалистических культур, таких как Великобритания. Исследование также показало, что люди из более богатых и густонаселенных стран, как правило, были менее озабочены маскировкой своего эмоционального выражения, чем люди из менее населенных и развивающихся стран.Вывод? Эмоциональные выражения индивидуума могут быть одновременно и универсальными, и культурно-специфическими. Вот так вот непросто. Пять главных вопросов про культуру, эмоции и культуру эмоций Насколько одинаково люди воспринимают эмоции?Очень по-разному, и, чтобы понять это, не нужно быть ученым. Если бы все мы чувствовали одинаково, даже в рамках одной культуры, только представьте, сколько серьезных межличностных конфликтов попросту никогда бы и не возникло. А теперь вспомните последний раз, когда вы ругались с кем-то из-за того, что человек не понимает ваших чувств. Таких простых и очевидных. Для вас. Но совершенно непонятных вашему оппоненту.Еще один интересный момент: далеко не все культуры воспринимают эмоции как нечто, что находится внутри нас. Многие считают, что эмоции — это собственно взаимодействие между людьми, то, что люди делают друг с другом. Соответственно, в понимании таких народов, когда вы любите или злитесь на ближнего, вы не переживаете это чувство тет-а-тет, но проживаете его вместе. Почему эмоции — это явление культуры?Несмотря на то что механизм чувств и эмоций биологический, переживать их мы учимся через призму нашей культуры, когда взрослеем. Нам говорят, что хорошо сдерживать эмоции — или, наоборот, широко улыбаться людям, показывая свою расположенность. Детьми мы можем ощущать лишь полярные состояния (нам либо хорошо, либо плохо), и мы совершенно не думаем о том, каким образом можно или нельзя транслировать эти чувства вовне. Но начинаем задумываться об этом каждый раз, когда кто-то из взрослых поправляет и сдерживает наши порывы.Например, во многих западных культурах чувство стыда воспринимается как негативное. Тогда как в восточных культурах стыд стоит на одной ступени со смущением и скромностью — это безусловно хорошие эмоции, которые показывают, что человек не лишен чувства такта и приличий. Как культура влияет на эмоции?Как уже было упомянуто выше, эмоции — это во многом чисто физиологические реакции мозга и тела, однако не только. Да, наш организм химически реагирует на нечто происходящее вокруг, но сама по себе эта реакция — не эмоция. У любой эмоции есть социальный контекст, потому что человек живет в обществе. И обычно эмоции возникают не сами по себе, а именно в контексте взаимодействия с миром и другими людьми.Даже если мы чувствуем злость относительно каких-то собственных поступков и эмоция вроде бы направлена на себя, в реальности она все равно направлена вовне. Мы злимся, что что-то сделали не так и, возможно, это повлияло на наши отношения с кем-то, на нашу работу, на то впечатление, которое мы хотели бы оставить у других людей. То есть наша личная эмоция все равно вписана в социальный контекст. Меняется ли восприятие или выражение эмоций у человека, который переходит в другую культуру?Конечно, иначе не существовало бы понятия «культурный шок». Безусловно, он связан не только с эмоциями, однако каждый человек, который долгое время жил в иной культуре, на первых порах испытывал состояние непонимания и, возможно, неприятия. Человек думает, что его чувства — это всего лишь естественные реакции на окружение, а затем оказывается в другой культуре и осознает, что они совершенно неадекватны нормам этой другой культуры.Со временем, когда человек общается с достаточным количеством людей из другой культуры и получает от них «обратную связь», он накапливает новый опыт их выражения. Это медленный процесс: иммигрантским меньшинствам требуется больше одного поколения, чтобы приспособиться к нормам новой культуры.При взаимодействии с людьми из разных культур осознание того, что эмоции каждого человека так или иначе связаны с его собственным социумом, его нормами и ценностями, помогает лучше понять друг друга. Чем еще нам может помочь понимание эмоциональной жизни других людей?Знание альтернативных способов получения и выражения эмоций дает нам лучшее понимание своих собственных чувств. А еще оно дарит альтернативный взгляд и перспективу.Например, чувство стыда само по себе не настолько невыносимо, ​​чтобы мы обязательно должны были превратить его в чувство гнева. Стыд невыносим только в том случае, ​​если вы стремитесь быть человеком, который должен не испытывать стыда и постоянно чувствовать себя хорошо — это требование и норма западной культуры.Если вы сумеете отделить себя от этого культурного правила, вы сможете жить даже с чувством стыда. А еще ваша реакция на людей, испытывающих глубокое чувство стыда или депрессию, основана исключительно на ваших личных ценностях и представлении о том, каким человеком должны быть вы сами (а значит, какими должны быть и все остальные: что чувствовать и что думать, чтобы попадать в «норму»).